Размер шрифта:

ЇЇ ЛЮБОВ НАВЧАЄ ВСІХ ЛЮБИТИ

ЇЇ ЛЮБОВ НАВЧАЄ ВСІХ ЛЮБИТИ

ЇЇ ЛЮБОВ НАВЧАЄ ВСІХ ЛЮБИТИ

Скільки жінок, стільки й доль. Світлана Винограденко, кандидат психологічних наук, Президент правління МГО «МОЗІРОН» так захоплено розповідала про цю Жінку. Воістину з великої літери. Знайомтесь - Світлана Степанівна Бурбеза, мама двох чудових дітей і двох онуків. Сама ж героїня не вважає, що її життя варте подвигу, а ось від розмови про дітей світиться любов’ю.

Скільки може витримати Жінка? Скільки може розділити радостей і жалів. А як зберегти кохання й пронести його через роки? Як знайти ниточку любові й дружби з дітьми?

– Здається таємниць і рецептів ніяких не маю, скромно зізнається Світлана Степанівна. Просто треба любити. Любити тих, хто поруч, любити свою справу. Робити все віддано і чесно.

Світлана народилася на Вінниччині в родині педагогів. Батько був директором школи, мама – вчителька. Отож, у виборі професії проблем не було. Обрала природничо-географічний факультет.

З майбутнім чоловіком, як жартує сама Світлана Степанівна, разом череду пасла. «Моя мама і його тато сиділи в школі за однією партою! Згодом роз’їхалися. А нас ось доля звела з Анатолієм. Я коли до бабусі в село приїжджала, там і познайомилися. А ще мій брат на його сестрі оженився. Ось така історія. То й ми вже були як рідні.»

…У Світлани Степанівни виступають сльози, надривається голос. Їй ще болить рана втрати чоловіка. Трохи більше року минуло без нього. А їй все хочеться звернутися, запитати поради… Та в якусь мить вона розуміє, що Анатолій пішов, а їм усім дав можливість стати сильнішими, жити далі й радіти життю. Не кожна жінка може згадувати мало не кожен день прожитий у радості й любові, мов за кам’яною стіною. А життя було не мед, коли чоловік військовий. Скільки кілометрів довелося подолати разом з дітьми. Можливо вони тепер розуміють і знають ціну життю. А ще Анатолій Дмитрович був безвідмовним, коли до нього зверталися за допомогою.

 – Був такий випадок, розповідає Світлана Степанівна. – Телефонує якось Анатолій з роботи й запитує: «Скільки у нас грошей вдома є?» А потім примчав, зібрав заощадження і в Інститут Амосова помчав. Там, виявляється, його землякові операцію мали робити, а грошей не вистачало…Останнім було поділиться. Минуло багато часу. Поїхали ми в село. А з Анатолієм усі вітаються, руку пожимають, перешіптуються, мовляв, це той чоловік, що земляка нашого врятував…

Так і дітей своїх виховували на власних прикладах. Про старшого сина Анатолія Світлана Степанівна готова говорити годинами.

Анатолій Бурбеза не просто захоплюється машинами. Це саме він Президент клубу BMW й неодноразово влаштовує у столиці фестивалі. Це саме він з командою підкорив найвищу гору в Україні Говерлу за допомогою…автомобіля «Нива-Шевроле». Цей факт зареєструвала Книга рекордів України.

Це саме він, Анатолій Бурбеза пережив неймовірно складну дорожню аварію. Вижив і продовжує радіти життю.

Київський бізнесмен Анатолій Бурбеза швидко відгукується на пропозиції. Його друг якось обмовився, що під Маріуполем в батальйоні «Азов» немає кому ремонтувати техніку. Анатолій тут же зібрав команду і сам вирушив на допомогу. Він навіть сина-старшокласника взяв із собою. Це щоб знав, що окрім спокійного столичного життя є й інше, де щохвилини відстоюється й виборюється мир.

– А любов до машин в Анатолія десь із класу четвертого – пригадує мама Світлана. – Він ще в селі на Вінниччині сідав за кермо «Запорожця» й любив підвозити бабусь. Уявляєте, його із-за керма не видно було. Їде машина, а за кермом нікого!

Свою любов Світлана Степанівна розділяє і з донечкою Юлею. Вона ніколи й нічого не нав’язує й не диктує своїх правил. Просто має якийсь дивний психологічний талант у вихованні й порадах. Юля також успішно водить авто, займається улюбленою справою й виховує сина Микиту. Мріє зайнятися фотографією. Восьмирічний Микита чуйний і уважний хлопчик. Почувши від старших, що бабусі не можна нічого важкого робити, заходився на дачі сам пересаджувати квіти.

А познайомилися всі ми у неймовірно чарівної Світлани Винограденко, кандидата психологічних наук, міжнародного консультанта з питань здоров’я, бізнесу й життєдіяльності людини. Свого часу Світлана Степанівна приїхала до Світлани на консультацію. Відтоді – друзі. Цінуймо кожну мить. Насолоджуймося життям. Вчимося любити й берегти любов, як це вдається Світлані Бурбезі.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

ТАМАРА КОТЕЛЯ: «ЗАРАДИ ЛЮБОВІ Я ЗМОЖУ ВСЕ!»

Час від часу задумуюся: які ж невидимі ниточки зводять людей зі спорідненими душами? Але ж як приємно, що вони переплітаються, рідняться й творять дива.

Знайомтесь: Тамара Мефодіївна Котеля, завідуюча організаційно-масовим відділом Будинку дитячої творчості Шевченківського району міста Києва, відмінник освіти України. Минулого року МГО «Федерація жінок за мир в усьому світі» визнала Тамару Котелю «Жінкою року» в номінації «Жінка педагог».

Родове коріння Тамари Мефодіївни з Шевченкового краю, зі славного Канева. Там минули її шкільні роки й почалася педагогічна діяльність. Вона могла успішно жити й працювати у рідному краю, але... У свої сорок два змінила все своє життя. Маючи 23 роки педагогічного стажу, жінка з родиною переїхала ближче до столиці. Уваги й підтримки потребували діти, які ставали на свій шлях, здобували освіту в столиці. Не все так легко, коли чоловік, не тільки учасник бойових дій в Афганістані, а й інвалід. Та мудра й сильна жінка не здавалася ніколи. Вона швидко знайшла роботу.

Працюючи певний час у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, Тамара Мефодіївна заснувала Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам'ять серця» серед військових ліцеїстів, вихованців кадетських, козацьких класів та навчальних закладів силових структур України і учнів загальноосвітніх навчальних закладів України, присвячений дню пам’яті примирення. Цього року фестиваль відбудеться 23-25 березня вже вчетверте. Завершиться гала-концертом у Центральному Будинку офіцерів ЗС України.

 – Та завжди виникають проблеми у пошуках спонсорів, які б надали призи для переможців, - розповідає Тамара Мефодіївна. Минулого року мені дали номер телефону Світлани Виноградено, голови правління МГО «МОЗІРОН». Зізнаюся, що трохи вагалася по телефону, не знаючи людину, звертатися за допомогою. Але про все забула, коли почула привітний голос й запитання на запитання: «Скільки потрібно призів? Коли й куди їх привезти?»

Познайомилися ми на моєму творчому вечорі, коли я презентувала книжку «Осінні етюди». Світлана Володимирівна помітила мої проблеми зі здоров’ям і тут же запропонувала якийсь чудодійний крем. За кілька днів я вже почувала себе бадьоро. Моїм приємним здивуванням було те, що це наша, вітчизняна продукція «Нове життя». Тепер я й мої знайомі користуємося цією чудодійною продукцією.

 Тамара Котеля – дивовижна жінка. У неї велике й добре серце. Біля неї завжди збирається острів таких же споріднених душ. «Випадкових людей не буває, - стверджує Тамара Мефодіївна. Якщо я вже з кимось подружу – це надовго». Сама ж Тамара Мефодіївна завжди готова прийти на допомогу, вислухати, порадити. Її любові вистачає на всіх. Гордість Тамари Котелі – це її донечка Оленка з онуками й син Олександр. А на дозвіллі із душі виходять вірші. Щирі, добрі як і сама авторка.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

ОЛЕКСАНДР АЖИППО: «СПОРТ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»

ОЛЕКСАНДР АЖИППО: «СПОРТ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»

Голова правління МБО «МОЗІРОН» Світлана Винограденко свого часу навчалася В Харківському інституті фізичної культури. Вона й сьогодні при можливості знаходить час аби відвідати стіни рідного вузу. Зі спортом Світлана Винограденко не розлучається й нині. Саме тому ми запросили на розмову

Олександра АЖИППО, ректора Харківської державної академії фізичної

культури, доктора педагогічних наук,
професора, член секції з фізичного виховання і спорту при НАПН України

 – Будь ласка, Олександре Юрійовичу, кілька слів про Ваш вуз.

Харківська державна академія фізичної культури - найбільший спортивний вищий навчальний заклад Лівобережжя України. На його базі з 1991 року функціонує перший у галузі регіональний навчально-науково-спортивний комплекс довузівської, вузівської і післявузівської підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. До його інфраструктури ввійшли два вищих училища фізичної культури і спорту, кращі спортивні школи (ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ), центри олімпійської підготовки, обласні ради ДСО зі своїми спортивними клубами. Все це забезпечило гармонійне поєднання підготовки олімпійського резерву й одержання вищої фізкультурної освіти європейських стандартів.

Контингент студентів академії складає 1918 особи, у тому числі: магістрів – 155, бакалаврів – 1763. На сьогодні академія - багатопрофільний комплекс, що здійснює наукову, навчальну, методичну, спортивну і виховну роботу в Харківському регіоні та виконує функцію науково-методичного центру для сприяння розвитку олімпійського і професійного спорту Слобожанщини.

 – Кілька слів про спортивно-масову та спортивно-оздоровчу роботу вузу, будь ласка.

 – В академії навчаються студенти, які займаються більш ніж 60 видами спорту. Пріоритетними для академії є види спорту, в яких спортсмени беруть участь в Олімпійських іграх та Всесвітніх універсіадах. ХДАФК активно підтримує розвиток інваспорту в Україні, показником цього є медалі, здобуті студентами академії на Паралімпійських та Дефлімпійських іграх. На чемпіонатах, кубках, першостях світу та Європи студенти ХДАФК щорічно здобувають велику кількість медалей.

Студенти академії впродовж більш ніж 35 років існування академії брали участь та завойовували медалі на усіх найпрестижніших змаганнях світу: У 2016 році у щорічних обласних змаганнях «Спорт протягом життя» серед студентів ВНЗ III-IV р.а. Харківської області ХДАФК посіла 1 місце у загальнокомандному заліку серед 28 ВНЗ, виставивши 51 команду з 37 видів програми та завоювавши 14 перших, 11 других та 3 треті місця.

Студенти академії щорічно беруть участь у десятках всеукраїнських та обласних змагань, де здобувають сотні медалей різного ґатунку. Студенти та викладачі академії беруть активну участь як організатори, учасники та волонтери у всіх наймасштабніших спортивно-масових заходах, що проводяться в Харкові (міжнародний марафони МТС, Велодень 2016, проект «Я зможу!», Фестиваль з бального танцю «Харківський вальс», ярмарки спорту «Харків – спортивна столиця», День Європи та багато інших), та забезпечують суддівство змагань різного рівня.

В академії регулярно проводяться зустрічі з видатними спортсменами сучасності та минулих років, ветеранами спорту, провідними тренерами та фахівцями. Викладачі та співробітники академії активно співпрацюють із засобами масової інформації та пропагують здоровий спосіб життя, заняття спортом та фізичною культурою, інформація про успіхи студентів-спортсменів академії розміщуються в мережі Інтернет.

 – Отож, спорт у Вашому житті, Олександре Юрійовичу, це….

– Спорт у моєму житті – це все! Вся моя родина постійно веде активний спосіб життя. Фізична культура і спорт для всіх нас це і відпочинок, і єдність, і гарний настрій, і особистий приклад для доньки і сина! Моя робота пов’язана з тим, що багато часу доводиться проводити сидячи. Тож кожну вільну хвилину я намагаюся проводити активно і в русі. Сьогодні мені вдається 3-4 рази на тиждень пробігати майже по 20 кілометрів! Крім цього, у нас, в академії є тренажерний зал, де я займаюся фізичними вправами. Разом зі мною на заняття приходять і всі начальники відділів, декани факультетів, підтримувати свою форму. Навчальний заклад спортивний, тож і ми всі маємо відповідати нашому статусу і власним прикладом показувати студентам яким треба бути. Отож, я з впевненістю відповідаю, що спорт – це моє життя!

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

Прыг: 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10
Скок: 10 20 30

TRANSLATE

май, 2017

пн вт ср чт пт сб вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Всякие наглядности: