Размер шрифта:

ТЕТЯНА ЯКОВЛЄВА: «ХАЙ ДОБРО НАС УСІХ ЄДНАЄ»

Тетяна Яковлєва – голова правління Козятинського районного громадського товариства батьків інвалідів «ДОМ» (добро, опора, милосердя), що на Вінниччині.

 – А знаєте, – починає розмову Тетяна Яковлєва, – яке з найулюбленіших моїх свят? І сама ж відповідає: 17 лютого — День спонтанного прояву доброти. Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов'язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об'єднати під гаслами доброти всіх людей планети — незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

Святкування Дня спонтанного вияву доброти в Україні поки проводиться практично непомітно, оскільки про нього мало хто знає. Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. А справжня доброта не повинна чекати похвали або подяки. Головна нагорода за доброту людини — радість інших людей. Так ось, про це свято я сама дізналася кілька років тому від Світлани Винограденко, голови правління МГО «МОЗІРОН». І тепер щороку у цей день вітаю тих, хто на це заслуговує. Це привід згадати про справжні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її виявляє. А проявляти добрі наміри у всіх своїх діях повинна старатися кожна людина. Відколи познайомилася зі Світланою Винограденко ( а це було за часів, коли працювала ще у центрі матері й дитини). Світлана вразила своєю прихильністю, добротою і точністю, а не просто обіцянками.

Сьогодні Тетяна Володимирівна тішиться з того, що має чудове приміщення у центрі дитячої творчості. Вона уточнює про зручності – вхід без сходинок! А це важливо для візочників.

 – В нашій організації 39 сімей, – розповідає Тетяна Володимирівна. У сім’ях є навіть по двоє дітей з інвалідністю. З цими дітьми потрібно постійно працювати, підтримувати, допомагати. Наші волонтери організували для дітей з обмеженими можливостями 6 гуртків.

 Тетяна Яковлєва розповідає як важко доводиться нині інвалідам, їхнім сім’ям, без допомоги й підтримки – ніяк. Та вона переконана, що добрих людей все ж більше. Вона знає точно – добро переможе.

 – Бо, коли є такі люди як Світлана Винограденко, жити легко й проблеми самі по собі стираються, – переконана Тетяна Володимирівна. – Якось після нашого знайомства минув певний час і раптом Світлана сама зателефонувала до нас, поцікавилася як і чим живемо. А вже така проста доброта радує. Іноді й слово лікує. Хоча, пригадую, як відбулося наше перше знайомство…

 Тетяна Яковлєва вже без усякої надії телефонувала до Києва в міжнародну громадську організацію «МОЗИРОН» й плачучи розповідала про свою проблему: треба було вирвати зуба дитині з інвалідністю. На місці це зробити відмовлялися. Дитина досить проблемна. Та не везти ж її до столиці? Хіба могла подумати, що вже за кілька днів це вже була не проблема. Трохи пізніше громадська організація «МОЗИРОН» передала масажний стіл для потреб організації.

А скільки радості було у Козятині коли отримали такі необхідні інструменти для майстерні декоративно-прикладної творчості. Тепер керівник, майстер по художній обробці деревини Валерій Герасимчук і члени майстерні матимуть можливості для творчості й безмеж фантазій. Нещодавно вони розробили й виготовили кишенькові іконки для бійців АТО, виготовляли прекрасні іграшки на ялинку, до дня святого Валентина. Чудово працює майстерня «Солоні дива», де народжуються вироби з солоного тіста.

Завдячуючи активістам, волонтерам, люди з обмеженими можливостями мають можливість займатися улюбленою справою, мандрують Україною, збираються у музеї, ходять до лісу.

 – Головне, що до нашого товариства тепер двері навстіж, - радіє Тетяна Яковлєва. – А це дуже важливо: рухатися, спілкуватися, не замкнутися наодинці зі своїми проблемами. Головне, як каже Світлана Винограденко: «Умій роздати доброту!» тепер це є і нашим гаслом.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ

Вітаю читачів та прихильників «Школи Юриста». Всі свята вже закінчилися, Новий рік настав, тож в Новий рік з новими перспективами!

 Сьогодні я хочу приділити увагу такій важливій темі, яка стосується кожного з нас, бо всі ми чиїсь діти, маємо своїх дітей, внуків, а отже тема стосується адміністративно-правового та соціального захисту дітей.

              До юридичного відділу нашої організації часто звертаються представники батьківських комітетів, які опікуються життям тих шкіл, в яких навчаються їхні діти. Справа в тім, що хоча освіта в нашій державі офіційно безкоштовна, насправді все далеко не так. Школи, дитячі садки та спеціалізовані установи цього рівня давно вже під неофіційною опікою батьків та батьківських комітетів. Адже це наша батьківська справа, в яких умовах навчаються наші діти, чи тепло в класі, чи харчуються дітки в школі та садку, в якому стані шкільні коридори та бібліотеки.

              Отож звернулася до нашої громадської організації представник батьківського комітету однієї з київських шкіл пані Тетяна П. Школа потребує термінового ремонту, коштів на нього держава не виділяє, депутат місцевої ради теж трохи забув про обіцяну підтримку школі, весь тягар ліг на плечі батьків. Звісно, такої суми батьки сплатити за ремонт не в змозі. Тож звернулися до юридичного відділу МГО «МОЗІРОН» за допомогою в оформленні звернень до держави, депутатів та можливих меценатів для вирішення питання щодо ремонту школи. Ми допомагаємо оформлювати, подавати, надсилати документи всім, хто до нас звертається і цього потребує.

              Законодавство нашої держави в аспекті захисту дітей різноманітне: це і Конституція України, і Закон України « Про охорону дитинства», і Конвенція ООН про права дитини.

          Наша держава є суверенною, незалежною, демократичною та соціально-правовою. Стаття 3 Конституції України проголошує людину, її життя, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю держави, зміст і спрямованість якої визначаються правами і свободами людини та їх гарантіями. Саме стаття 3 Основного закону нашої країни затверджує обов'язки держави перед людиною: відповідальність держави за свою діяльність перед людиною, а також визначення головного обов'язку держави - затвердження і забезпечення прав і свобод людини. Це і є свого роду адміністративно-правовий і соціальний захист .

              То що ж таке адміністративно-правовий захист взагалі?

          Адміністративно-правовий захист – це активні дії публічної адміністрації, які спрямовані на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення перешкод щодо їх здійснення засобами адміністративного права з можливістю застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних до адміністративної відповідальності.

          Застосовуючи це поняття в аспекті захисту дітей, слід зазначити, що керуючись положеннями Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року Постановою Верховної Ради України, людство зобов'язане дати дітям усе найкраще, надійно забезпечити дитинство, що гарантує в майбутньому розвиток повноцінних громадян. Також дана Конвенція проголошує принцип рівності у відповідальності обох батьків або опікунів при вихованні дитини, встановлює обов'язок держави турбуватися та забезпечувати права і свободи дитини.

Основою Конституції України є рівність всіх дітей незалежно від походження, соціального стану чи народження поза шлюбом. Виходячи з того, що права і обов'язки особи є центральним елементом при розгляді адміністративно-правового статусу неповнолітнього, та виходячи із загального поняття громадянства, можна зробити висновок, що вирішальною складовою для адміністративно-правового та соціального статусу дитини є належність її до держави як громадянина. Набуття громадянства України особою, яка не досягла повноліття, здійснюється за загальними правилами, зазначеними у Законі України «Про громадянство»: за народженням, за територіальним походженням, внаслідок прийняття чи поновлення у громадянстві, внаслідок усиновлення чи встановлення над дитиною опіки чи піклування, внаслідок перебування у громадянстві України одного чи обох батьків дитини, внаслідок визнання батьківства чи материнства або ж за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами. Адміністративно-правовий статус дитини є основою для її адміністративно-правового та соціального захисту з боку держави.

              Окремим видом захисту є захист дитини від насильства в сім’ї. Насильство над дітьми – це не тільки занадто неприємна та страшна проблема дітей, вона є трагедією суспільства та держави вцілому. Адже жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально неадаптованих людей, вони найчастіше не здатні створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також це є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. Деякі батьки рідко спілкуються та вчать своїх дітей, як поводитися, щоб уникнути небезпеки, тому діти, зіткнувшись з цим пагубним

явищем, не завжди знають, як правильно поводитись і що робити в цій неприємній та скрутній ситуації. Інколи, навіть коли самі батьки стикаються з насильством над своєю дитиною в суспільстві, вони не знають, що робити, куди звертатися з цією проблемою, чим можна допомогти дитині, як вилікувати дитину морально і фізично.

              Виходячи з вищенаведеного хочу зазначити, що у всіх аспектах життя дитини має бути присутній захист. Тож з правової точки зору дуже добре, що в нашій державі існує законодавство, яке регулює відносини батьків і дітей, держави і неповнолітніх осіб.

              На виховання дітей, формування розуміння ними своїх прав, головним чином впливає сім’я. Сімейне виховання не можна замінити ніяким іншим впливом. Дошкільні установи, школи та інші організації, які виконують функції по вихованню дітей, повинні тільки доповнювати сімейне виховання. Участь навчальних закладів у правовому вихованні дітей, має бути більш активною та ефективною. Та й держава не повинна відмахуватися від дітей і тих потреб, яких вони потребують.

              Отож будьмо всі чемними та турботливими людьми, батьками, дітьми та громадянами нашої держави, адже зміни на краще починаються з себе.

З усіма цікавими матеріалами Ви можете ознайомитись на нашому сайті в рубриці «Школа Юриста» за адресою: http://moziron.org/

Питання та пропозиції надсилайте на електрону скриньку: SohatskayaOS@gmail.com, з поміткою «Школа Юриста». З повагою до всіх читачів

 

Юрист МГО «МОЗІРОН» Оксана Сохатська

 

 

Добавить в закладки и поделиться:

ДОБРІ ДІЯННЯ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЯ У ДОБРОМУ СЛОВІ

ДОБРІ ДІЯННЯ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЯ У ДОБРОМУ СЛОВІ

ДОБРІ ДІЯННЯ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЯ У ДОБРОМУ СЛОВІ

Ці січневі дні видаються якимись особливими. Богоявлення, Йордана, Водохреще — з різних сторін підтверджують суть одного з найважливіших днів християнства — Хрещення Ісуса Христа в ріці Йордані. Вважається, що з опівночі 18-го до опівночі 19-го,  вода набуває цілющих властивостей, тому багато хто поспішав до водойм  –  скупатися в ополонці. Мою увагу в соцмережах привертали фото майже оголених жінок, дівчат, які демонстрували свої купальники й хизувалися тим, що вони це зробили – скупалися в ополонці. Я шукала відповіді на запитання: як правильно має це відбуватися. І ось вона - відповідь. Світлана Винограденко, голова правління МГО «МОЗІРОН» надіслала мені кілька фото з о. Рустиком, який служить на Харківщині в Свято-Петропавлівському храмі. Пригадалася й недавня літня подорож у Вовчанський район, знайомство з чудовою  багатодітною родиною отця Рустика.

За п’ять років у Свято-Петропавлівському храмі с. Пільна відбулися помітні зрушення. Сюди вже точно не заросте дорога. 
Благодійниця Світлана Винограденко постійно передає до храму ікони, кошти на дрова, православну літературу, подарунки до свят, цукерки… Частенько й сама навідується. 
 –  На Вовчанщині, як і по всій Україні відзначають Хрещення Господнє, - розповідає отець Рустик. – З цієї нагоди у храмах відбуваються Божественні літургії та освячення води. Для прихожан нашого храму це не просто свято традицій. Заздалегідь з людьми проводжу бесіди, готую їх до цих днів. Це не просто – зануритися у воду і вийти дужим і здоровим чи позбутися одразу всіх гріхів. До цього є свій шлях. Жорстких правил, як треба купатися на Водохреща, немає. Але, як правило, купанням є триразове занурення у воду з головою.
При цьому віруючий хреститься і вимовляє “В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!”. Водосвяття може здійснювати тільки священик – читанням відповідних молитов і триразовим зануренням хреста у воду. На водоймах для цього заздалегідь робиться ополонка – йордань – як правило, у формі хреста.
Але не слід забувати, що перш ніж зайти у воду, потрібно підготувати своє тіло — розігріти м’язи. Промовити “Отче наш” і “Богородице Діво”,  три рази глибоко вдихнути і сміливо зайти у воду. Перебувати у воді можна не більше пари секунд. У воді треба безперервно енергійно рухатися. Коли людина виходить з води, їй потрібно швидко переодягтися. Зазвичай віряни спеціально шиють довгі сорочки, у яких вчиняється занурення. У купальниках церква не рекомендує купатися на Водохреща.
 – Мабуть, насамперед, це є спокуса? 
– Саме так.  А ще треба пам’ятати: горе тому, через кого приходить спокуса. Навіть Христа під час земного життя диявол намагався спокусити. Бога, який безгрішний! Наскільки сильніше чигають спокуси на нас, людей.
Спокуси у житті людини є постійним рушієм боротьби, а водночас і удосконалення. Ніхто не зможе пройти свого шляху безперешкодно і не збочивши. Всі ми помиляємось, тисячі разів помиляємось у своєму житті.
Однак Господь закликає нас до розуміння слабкості як своєї, так і ближнього. У будь-яких відносинах нам слід пригадувати собі про те, наскільки слабким є той, хто поруч, і наскільки важливо його підтримати. Бодай Словом, бо і Слово – це добре діяння.
Навіть якщо це вже вдесяте – слід вчитись прощати. Бо це є Любов.
 – Отче, а ще в ці дні відзначаємо державне свято – день Соборності України… 
 – Так, щодня у вранішніх і вечірніх молитвах, просимо миру нашій Україні. Мої сини: старший й молодший стояли на сторожі України. Олексій, молодший і зараз за контрактом служить в АТО. Нині приїхав на короткий перепочинок. 
Отче, Ви часто згадуєте ім’я Світлани Винограденко. Приводите приклади її благодійних духовних вчинків…
Бо так і є. Світлана, Людина, яка не зреклася своєї малої батьківщини, своїх рідних і близьких людей. Для неї на першому місці добрі і благі діяння. І проявляє це вона на кожному кроці, в кожній дії. Більше людей до цього прийшло б своєчасно.  Духовна людина - це людина, що розширила свою свідомість за межі матеріального Світу, яка усвідомлює єдність і взаємозв'язок із Землею і Космосом, яка виявляє в житті найвищі людські якості, творить добро для себе і людей і живе щасливо. 
Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

Прыг: 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10
Скок: 10 20 30

TRANSLATE

июль, 2017

пн вт ср чт пт сб вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Всякие наглядности: