Размер шрифта:

ПЕТРО НЕСТЕРЕНКО: «ЕКСЛІБРИС ЯК ПОРТРЕТ – СИМВОЛ ЛЮДИНИ»

Світлана Винограденко, міжнародний консультант з питань здоров’я, бізнесу, життєдіяльності людини, кандидат психологічних наук, громадська діячка доречно зауважила: «Звертайте увагу на людей, які поруч. Цікавтеся, хто поруч з вами. А раптом це відома людина». Друзі й знайомі Світлани її робочий кабінет вже так і називають: «Творча кухня Світлани Винограденко». Бо й справді так. Її розшукують й записуються на прийом, щоб порадитися, отримати консультацію, допомогу, поділитися враженнями. Власне, кожна розмова зі Світланою – результативна. Вона з радістю відкриває цікаві імена. Як ось і цього разу. До її «творчої кухні» завітав не хто інший, як Петро Нестеренко, президент українського екслібрис-клубу.

Отож, знайомтеся – Петро Нестеренко, член Національної спілки художників України, кандидат мистецтвознавства і завідувач проблемної науково-дослідної лабораторії Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури, митець і просто Людина, знана у світі українського екслібриса. Він десятиріччями збирає у свою історичну скарбничку унікальні свідоцтва про розвиток вітчизняної графіки та книжкових знаків ще за часів сивої давнини — від Київської Русі — до сьогодення. Адже український екслібрис минулого ще й досі лишається terra incognita для широкого загалу. 

– Проте батьківщиною екслібриса вважають Німеччину, - уточнює Петро Володимирович. – Саме там завжди існував давній звичай карбувати цінні речі на знак належності приватній особі та з міркувань безпеки їх зберігання, а книжки, особливо рукописні, належали до предметів розкоші. Тільки феодальна знать, монастирі та купці мали величезні кошти на придбання їх у власність та колекціонування.

Найдавніший протоекслібрис, за свідченням митця, виконаний наприкінці ХІІ століття з мініатюрою Фрідріха І Барбароси, зберігається у Ватиканській бібліотеці.

А перший український протоекслібрис у вигляді мальованого на весь аркуш герба прикрашає рукописний Київський Псалтир 1397 року. 

 – Я колекціонер екслібрисів з 1985 року, уточнює Петро Нестеренко. – Якось завітав до бібліотеки імені Лесі Українки, а там саме був колекціонер екслібрисів. Послухав, подивився, зацікавився і ось уже понад 30 років у цій темі.

  Починаючи з 1986 року написав понад 300 статей в українській та зарубіжній періодиці (Іспанія, Португалія, Великобританія, Німеччина, Канада, США, РФ). Основні праці: «Історія українського екслібриса» (К.: Темпора, 2010, 2016), «Київ в екслібрисі» (К.: ЕММА, 2010), «Поетика дитячого екслібриса» (Тернопіль: Богдан, 2014), «Допоміжні історичні дисципліни: геральдика, фалеристика». Навчальний посібник. (К.: Кондор, 2014) та інші.

  Петро Нестеренко автор статей і наукових розвідок, в тому числі до енциклопедій: “Мистецтво України” (1т.,1995), Шевченківської енциклопедії в 6 томах (2012 – 2015) , Української сучасної енциклопедії (Україна, Київ), Contemporary international ex-libris artists (Portugal).

  На його рахунку десятки всеукраїнських і міжнародних виставок українського екслібриса.

Петро Нестеренко відзначений численними грамотами, дипломами, подяками за пропаганду екслібриса. 2011 року був нагороджений Президентом               FISAE (Міжнародна Федерація товариств любителів екслібриса) медаллю Удо Іваска за наукове видання «Історія українського екслібриса» (Київ, 2010).

Як творча людина, Петро Володимирович любить подорожувати. Насамперед його цікавлять музеї. Лише цього літа вдалося побувати в Чехії і Австрії. Найприємніші враження від полотен художника Густава Клімта.

 

Петро Нестеренко із насолодою занурюється у глиб віків мистецтва екслібриса та полює за таємницями життя й творчості видатних майстрів українських книжкових знаків. А Світлана Винограденко не байдужа до кожної Людини, до кожної Особистості.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

ВОЛОДИМИР КАЛЬНЕНКО: «Є ЗНАКИ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ»

ВОЛОДИМИР КАЛЬНЕНКО: «Є ЗНАКИ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ»

 

Світлана Винограденко, міжнародний консультант з питань здоров’я, бізнесу, життєдіяльності людини, кандидат психологічних наук, громадська діячка щодня спілкується з десятками, а то й сотнями людей. А ще у Світлани є неабияка здатність відчувати людей. Я б скала, що вона інженер людських душ. Щоранку на піших і велопробігах, вона вітається з людьми, знаходить можливість насипати зерняток пташкам у парку, пригостити білочок горішками. Не байдужа вона до людей. Про знайомство з неординарним і цікавим чоловіком Світлана мені вже давно повідомила. Шукали час для зустрічі. А чоловік цей – Володимир Кальненко. Художник.

Художник Володимир Кальненко народився на Київщині. Свого часу навчався в Інституті імені Рєпіна (Петербурзька художня академія, саме та, в якій навчався Тарас Шевченко). Там, на берегах Неви започаткував «Тарасові ночі». А у 1986 році, коли вибухнув Чорнобиль, художник повертається в Україну. Бо, зболіла його душа  прагнула відроджувати українське мистецтво.
 
ХУДОЖНИКАМИ НАРОДЖУЮТЬСЯ…
 
Мистця формувало село. Володимир Кальненко переконаний: 
 –  Кожна людина запрограмована. Це абсолютно доказово. Якщо людина йде своєю стезею, вона неодмінно досягне успіху. Я пригадую своє дитинство. Ранок. Сонце викотилося з Нових Безрадич (село на Київщині).  Я вибігаю з хати, мчу запиленою дорогою і кричу: «Сонце! Сонце!» Іноді в пам’яті зринають такі картини… Наприклад, образ рідної бабусі Катерини, яка вкладала в мою душу любов до Тараса Шевченка...
Малювати  Володимир почав рано і де тільки можна. Затамовуючи подих спостерігав як працював сільський маляр дядько Семен. А ще йому до безтями подобався запах тих фарб: аж у голові паморочилося!Якось батько побачив як син  малює вугіллям  на стінах старої клуні. Бажання малювати зростало. І тоді четвертокласника батько  привіз на навчання до Київської художньої школи імені Тараса Шевченка. Йому поталанило на педагога. Навчався у графіка Олександри Павловської.  Перед ним відкрилися двері у світ мистецтва. Частенько бував вдома у родині Якутовичів. Юний художник відкриває для себе новітнє мистецтво Заходу, дізнається про Джотто, Мозаччо… Одного дня, нікого не попередивши, він зривається і їде до Петербурга, аби на власні очі побачити шедеври світового мистецтва. Звідти пише захоплюючі листи-враження своєму педагогу. Пізніше мудрий педагог стане на захист Володимира і його не звільнять з художньої школи за пропуски занять…
 
 
ЗАГАДКИ МІСТИЧНОГО ГОГОЛЯ
 
Успішно закінчивши художню школу, через два роки Володимир вступає до Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна в Ленінграді. Сам художник вважає за успіх стати студентом академії. Митець отримує добру підготовку з рисунка, майстерно опановує живопис, стає одним з найкращих копіювальників Рембрандта.
За кілька років до диплому розпочинає роботу над картиною «Гоголь». Та, оскільки рік закінчення Володимиром інституту було оголошено ленінським, йому довго не затверджують тему диплома. І все ж ця робота була прийнята на ХІУ всесоюзну виставку вибраних дипломних робіт студентів художніх вишів з якої…полотно таємниче-містично зникло. Ну, зовсім по-гоголівськи. Володимир з успіхом захистив диплом. За майстерність атестаційна комісія дала роботі найвищу оцінку та все ж, враховуючи «специфічність» теми поставили «четвірку».
– Гоголь для мене був дуже близький, - згадує художник. – Він так само страждав у Петербурзі й поневірявся як і я.
Зі стосу паперів художник дістає фотографію картини, яку свято береже. 
 
УКРАЇНСЬКІ ВОГНИЩА НА ЧУЖИНІ
 
– Я знав: рано чи пізно – повернуся на Україну, - розповідає художник. – Бо ж рано чи пізно вірні діти повертаються до матерів. А до того треба було жити й працювати, а Україну плекати у зраненім тугою серці.
Своєрідним прозрінням для художника стає знайомство з народною картиною, зокрема славнозвісними  «Козаками Мамаями». Власне, він знайшов своє, рідне, знайоме з дитинства. Воно давно в ньому жило, лиш треба було сказати самому собі: «Саме це – твоє!» Так народжуються й постають роботи «Автопортрет з «Козаком Мамаєм», «Я – Козак Мамай,  мене не займай», «Вставай, козаче молодий, твоя Вкраїна плаче!» Саме таким чином митець стверджував – український народ є і завжди буде! Він гостро відчуває тугу за рідним краєм. Але ностальгія для нього – це не страждання, а вияв любові до рідної землі. Тоді й з’являється цикл полотен на мотив «повернення додому»: «Летіли лелеки з далекого краю», «Любов у неї очі відняла, кохання забрало вуста», «Якщо помножити любов усіх людей»… 
«ТАРАСОВА НІЧ» 
Володимир Кальненко створює свій світ, живучи поза Україною. Він влаштовує щотижневі зібрання українців – так звані «четверги в майстерні». Стає одним з організаторів проведення щорічних Шевченківських вечорів у Ленінграді. Йому вдається збирати український гурт звідусіль до меморіальної кімнати-майстерні Тараса Шевченка в Академії мистецтв. Саме він, Володимир Кальненко започатковує традицію не спати в ніч з 9 на 10 березня з 1964 року… Тлумачить це так: «Українцям в Україні і світі не можна спати в цю ніч, бо проспимо…» 
В «Тарасову ніч» у майстерні художник розвішував на стінах портрети кобзарів, які приїздили на вечори. В майстерні звучала жива бандура, читали «Кобзар»  Шевченка. Вечори надихали художника на створення мистецького циклу «Кобзарі України», які нині експонуються в Музеї кобзарства в Переяславі-Хмельницькому.  
 
ТОЙ, ЩО ПІШКИ ПРИЙШОВ…
 
Про Володимира Кальненка так і говорять: «Той, що пішки прийшов в Україну, повернувся на рідну землю… Він повертається в Україну саме тоді, коли сталася чорнобильська катастрофа. На відміну від тих, хто втікав подалі, він вважав, що повинен бути вдома, на рідній землі.
Він енергійний, талановитий, незалежний. Власне, й незахищений як і більшість митців. Проте, не здається. 
Свого часу знайомиться з гончарами Опішного. Це дає йому потужний поштовх до творчості. На його картинах з’являються тексти віршів, народних пісень. А 8-22 травня 1991 року Володимир Кальненко стає провідником пішого походу-реквієму «Останнім шляхом Кобзаря», присвяченого 130-річчю перенесення праху Тараса Шевченка. Саме він несе посмертну маску Шевченка від Петербурга до Києва. 21 травня на теплоході «Кременчук» піднімає український прапор, один з перших в Україні.
2001-го, коли Папа Римський Павло ІІ приїздив до України,  мав честь з ним зустрітися.  Зустріч відбулася біля церкви Святого Миколая.
– Він благословив мене, - розповідає Володимир Кальненко й тихо мовив: "Тяжкий шлях українця, але тобі треба ним іти". Я був зачудований, що він знає мою рідну мову. Отож одразу почав писати картину "Папа Римський розмовляє українською". 
До речі, картина знаходиться в Канаді. А у майстерні художника, що на вулиці Бориспільській є копія роботи. Понтифік намальований на тлі тріснутої ікони. Поряд – ангел і україночка, яка гладить ягнятко.
Він справді неперевершений – Володимир Кальненко. Ми ще довго будемо відкривати його дивосвіти. А він обіцяє ще не раз нас подивувати своєю неординарною майстерністю.
Розмову ми вели серед чудової природи, в оточенні озер, під спів птахів. Світлана Винограденко щедро пригощала нас ароматною кавою. А це так приємно: чудові співрозмовники в такому казковому оточенні. А у Світлани Винограденко список цікавих співрозмовників поповнюється щодня.
 
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
PS Якщо Вам цікаві наші розповіді, чекаємо коментарів.

Добавить в закладки и поделиться:

СВІТЛАНА ВИНОГРАДЕНКО: «НОВЕ ЖИТТЯ» – ЦЕ ЛЮБОВ, ЗДОРОВ’Я, ЩА

СВІТЛАНА ВИНОГРАДЕНКО: «НОВЕ ЖИТТЯ» – ЦЕ ЛЮБОВ, ЗДОРОВ’Я, ЩАСТЯ І ДОБРО

Світлана Винограденко, міжнародний консультант з питань здоров’я, бізнесу, життєдіяльності людини, кандидат психологічних наук, громадська діячка. Сьогодні Світлана Володимирівна ділиться думками з приводу співпраці з українською компанією «Клубна система «Нове життя».

 – Світлано Володимирівно, не так давно Ви представляєте українську компанію «Клубна система «Нове життя». Будь ласка, розкажіть нашим читачам про цю компанію, про засновників.

– Так, одна з моїх місій на сьогодні – це активна співпраця з компанією «Нове життя». На сьогодні це досить відома компанія на ринку України.

Міжнародна Громадська Організація Клубна Система «НОВЕ ЖИТТЯ» народилася 13 січня 2005 року у м. Дніпрі (тоді ще Дніпропетровську). 

 

Засновники компанії - сім'я Базарних Миколи Борисовича і Любові Романівни свого часу поставили перед собою велику мету: ОЗДОРОВЛЕННЯ НАЦІЇ, ПОЛІПШЕННЯ СІМЕЙНОГО БЮДЖЕТУ НАШИХ ГРОМАДЯН, ПІДНЯТТЯ ПРЕСТИЖУ УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИКА.

 Мені припала до душі ця благородна місія, яку я вирішила підтримати.

З перших кроків компанія інтенсивно розвивалася. Вже у 2006 році «Нове Життя» стало компанією - виробником натуральної продукції широкого вжитку, покликану зберегти здоров'я, з власним високотехнологічним виробництвом і Торговою Маркою.

 

Важливо зазначити, що вся продукція  Торгової Марки "Нове Життя" сертифікована і схвалена Міністерством Охорони Здоров'я  України!

 – Розкажіть, будь ласка, як працює ця компанія.

– З першого дня КС «Нове Життя» працює за принципом мережевого маркетингу, що дало можливість бути сьогодні гігантом на вітчизняному ринку. Динаміка розвитку вражає. На сьогодні в Україні відкрито понад 600 інформаційних центрів, де українці навчаються ставати грамотними споживачами і вчаться економити сімейний бюджет.

Тому недаремно, впродовж останніх років за підсумками бізнес-рейтингу України Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Лідер-Груп «Клубна Система «Нове Життя» нагороджувалося званням «Лідер галузі», про що і  вручався відповідний сертифікат «ЗНАК  ЯКОСТІ».

 У минулому році та і в попередні роки,  згідно з критеріями національного рейтингу якості товарів і послуг – ЛІДЕР-ГРУП «Клубна Система «Нове Життя» була удостоєна почесного звання КРАЩЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРАЇНИ і отримало почесну відзнаку «ЗІРКА ЯКОСТІ»..

 За такий потужний національний проект  засновники компанії відзначені високими нагородами. Наприклад, Миколі Борисовичу Базарному було присвоєно почесне звання «НАРОДНИЙ  ПОСОЛ УКРАЇНИ»,  за великий особистий вклад в укріплення дружби і співробітництва між народами і формування позитивного іміджу України, а Любові Романівні Базарній, за високі трудові звершення був вручений Орден «ЗІРКА СЛАВИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ».

 Все більше і більше людей дізнаються про нашу чудову компанію, із задоволенням споживають її високоякісний, чудодійний продукт. І з гордістю можемо визнати, що в цьому заслуга наших  спонсорів, майстрів мережевого маркетингу Анни Геннадіївні Моргун і  Володимира Григоровича Моргуна та створеної ними команди. Приємно зазначити, що ми також тут 

Приємно вам повідомити, що у 2015 і у 2016 роках на святкуванні річниці компанії наші спонсори Анна Геннадіївна Моргун і  Володимир Григорович Моргун отримали ОРДЕНИ «За високий професіоналізм»!

Погодьтеся, це достойне визнання  професії мережевика і підняття престижу нашої справи!

 – А за успішну працю, як кажуть, й відповідні нагороди? Чи не так, Світлано Володимирівно?

 – Звичайно, за підсумками бізнес-рейтингу серед жінок України 2015 року Анні Геннадіївні Моргун присвоєно почесний титул Королеви Успіху за високі трудові досягнення та благодійні вчинки, що примножують славу України!

 Вже стало доброю традицією на щорічному святкуванні чергової  річниці КС «Нове Життя»,  відзначати кращих партнерів компанії.

Так, на святкуванні 10-тої ювілейної річниці було нагороджено наших десятьох топ-лідерів  Золотими Медалями «За видатні заслуги в професійній сфері».

На 11-й річниці  відзначили шістьох найсильніших партнерів компанії  Золотими Медалями «За особливі успіхи».

      

А цього року у січні   на урочистому святкуванні 12-ї річниці знову «Новому життю» було вручено  нагороду «Зірка якості - 2016» і визнано кращим підприємством року. Такі рейтинги проводяться організаціями 50-ти країн світу, які об’єднані в міжнародну асоціацію. А тому така нагорода  має міжнародне визнання.

 Приємно констатувати, що наші партнери отримали нагороди, національні сертифікати і медалі від Торгово-промислової палати і Народного Посольства України. А деякі з партнерів отримали по декілька нагород.

 І надзвичайно приємна новина – почесного титулу «Королева Успіху-2017» удостоєна наш високошановний спонсор, партнер Міжнародної громадської організації КС «Нове життя» у статусі Коронований діамантовий Директор Дар’я Георгіївна Моросяк.

 – Продукція з логотипом « Нове життя» відома вже далеко за межами України?

– Завдяки партнерам компанії  продукцію  «Нове життя» знають  у багатьох країнах світу. У нас є споживачі в Італії, Франції, Іспанії, Туреччині, Бельгії, Португалії, Ізраїлі, США, Греції, Великобританії, Німеччині, Болгарії, Арабських Еміратах, Йорданії , Росії, Білорусі, Естонії, Литві, Узбекистані, Казахстані, Індії, Пакистані, Ірані, на Кіпрі і в інших країнах. 

Ми знаходимося з Вами в інформаційному центрі на вулиці Марії Приймаченко, розкажіть, будь ласка, як Вас знайти.

 – Ми знаходимося за адресою вулиця Марії Приймаченко, 8, Інформаційний центр, 515, офіс, 7 ( це неподалік метро «Дружби народів»). У нас можна отримати будь-яку кваліфіковану інформацію, фахову консультацію. Саме у нас можна ознайомитися з каталогом продукції ( а це понад 350 видів). Що важливо – продукт є екстрактом без спирту, і без цукру. Його можна вживати і дітям, і людям старшого віку. А головне ціна, яка не лякає! Відвідувачі знаходять відповіді у висококваліфікованих спеціалістів.

 – Чи маєте зворотній зв'язок зі споживачами?

Тільки так! Нам це важливо. Ми маємо навіть книгу відгуків. Маємо багато позитивних відгуків.

Завдяки вашій продукції, люди безпосередньо можуть навіть співпрацювати з вами?

– Так, бажаючі стають членами клубу. Це, до речі дуже важливо у наш час. Члени клубу отримують знижку у супермаркетах і відповідно будують свій бізнес. З нами співпрацюють люди з окупованих територій. Раз на півроку у нас проходять бізнес-форуми. Постійно розігруються подарунки, даруються навчальні книги.

У Вас, Світлано Володимирівно, цього літа особлива подія в «Новому житті»?

Так. Я знаходжуся в статусі консультант-директора. А зі статусом директора людина може відкривати інформаційний центр. Тобто, ось такий, в якому ми знаходимося. Приємно й те, що цього року, досягши статусу директора, я мала можливість взяти участь у Діамантових канікулах. Разом з членами компанії я провела їх у Туреччині. А це – і навчання, і відпочинок, і мандри. І головне – це сімейний бізнес: тобто чоловік чи дружина є твоїм партнером. Це чудово – працювати в одному направленні разом. До речі, я мала нагоду провести презентацію з цього приводу й поділитися досвідом зі своєю командою. І все – рідною українською мовою. Бо ж продукт – український! Національний! Пишаюся, що маю чудову команду молодих і небайдужих, кому важливо здоров’я українців. «Нове життя» - це моє нове життя! Це – Любов, Здоров’я, Щастя і Добро!

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

Прыг: 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10
Скок: 10 20 30 40 50 60 70

TRANSLATE

октябрь, 2017

пн вт ср чт пт сб вс
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Всякие наглядности: