Размер шрифта:

ТАМАРА КОТЕЛЯ: «ЗАРАДИ ЛЮБОВІ Я ЗМОЖУ ВСЕ!»

Час від часу задумуюся: які ж невидимі ниточки зводять людей зі спорідненими душами? Але ж як приємно, що вони переплітаються, рідняться й творять дива.

Знайомтесь: Тамара Мефодіївна Котеля, завідуюча організаційно-масовим відділом Будинку дитячої творчості Шевченківського району міста Києва, відмінник освіти України. Минулого року МГО «Федерація жінок за мир в усьому світі» визнала Тамару Котелю «Жінкою року» в номінації «Жінка педагог».

Родове коріння Тамари Мефодіївни з Шевченкового краю, зі славного Канева. Там минули її шкільні роки й почалася педагогічна діяльність. Вона могла успішно жити й працювати у рідному краю, але... У свої сорок два змінила все своє життя. Маючи 23 роки педагогічного стажу, жінка з родиною переїхала ближче до столиці. Уваги й підтримки потребували діти, які ставали на свій шлях, здобували освіту в столиці. Не все так легко, коли чоловік, не тільки учасник бойових дій в Афганістані, а й інвалід. Та мудра й сильна жінка не здавалася ніколи. Вона швидко знайшла роботу.

Працюючи певний час у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, Тамара Мефодіївна заснувала Всеукраїнський відкритий фестиваль-конкурс військово-патріотичної пісні «Пам'ять серця» серед військових ліцеїстів, вихованців кадетських, козацьких класів та навчальних закладів силових структур України і учнів загальноосвітніх навчальних закладів України, присвячений дню пам’яті примирення. Цього року фестиваль відбудеться 23-25 березня вже вчетверте. Завершиться гала-концертом у Центральному Будинку офіцерів ЗС України.

 – Та завжди виникають проблеми у пошуках спонсорів, які б надали призи для переможців, - розповідає Тамара Мефодіївна. Минулого року мені дали номер телефону Світлани Виноградено, голови правління МГО «МОЗІРОН». Зізнаюся, що трохи вагалася по телефону, не знаючи людину, звертатися за допомогою. Але про все забула, коли почула привітний голос й запитання на запитання: «Скільки потрібно призів? Коли й куди їх привезти?»

Познайомилися ми на моєму творчому вечорі, коли я презентувала книжку «Осінні етюди». Світлана Володимирівна помітила мої проблеми зі здоров’ям і тут же запропонувала якийсь чудодійний крем. За кілька днів я вже почувала себе бадьоро. Моїм приємним здивуванням було те, що це наша, вітчизняна продукція «Нове життя». Тепер я й мої знайомі користуємося цією чудодійною продукцією.

 Тамара Котеля – дивовижна жінка. У неї велике й добре серце. Біля неї завжди збирається острів таких же споріднених душ. «Випадкових людей не буває, - стверджує Тамара Мефодіївна. Якщо я вже з кимось подружу – це надовго». Сама ж Тамара Мефодіївна завжди готова прийти на допомогу, вислухати, порадити. Її любові вистачає на всіх. Гордість Тамари Котелі – це її донечка Оленка з онуками й син Олександр. А на дозвіллі із душі виходять вірші. Щирі, добрі як і сама авторка.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

ОЛЕКСАНДР АЖИППО: «СПОРТ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»

ОЛЕКСАНДР АЖИППО: «СПОРТ – ЦЕ МОЄ ЖИТТЯ»

Голова правління МБО «МОЗІРОН» Світлана Винограденко свого часу навчалася В Харківському інституті фізичної культури. Вона й сьогодні при можливості знаходить час аби відвідати стіни рідного вузу. Зі спортом Світлана Винограденко не розлучається й нині. Саме тому ми запросили на розмову

Олександра АЖИППО, ректора Харківської державної академії фізичної

культури, доктора педагогічних наук,
професора, член секції з фізичного виховання і спорту при НАПН України

 – Будь ласка, Олександре Юрійовичу, кілька слів про Ваш вуз.

Харківська державна академія фізичної культури - найбільший спортивний вищий навчальний заклад Лівобережжя України. На його базі з 1991 року функціонує перший у галузі регіональний навчально-науково-спортивний комплекс довузівської, вузівської і післявузівської підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. До його інфраструктури ввійшли два вищих училища фізичної культури і спорту, кращі спортивні школи (ДЮСШ, СДЮШОР, ШВСМ), центри олімпійської підготовки, обласні ради ДСО зі своїми спортивними клубами. Все це забезпечило гармонійне поєднання підготовки олімпійського резерву й одержання вищої фізкультурної освіти європейських стандартів.

Контингент студентів академії складає 1918 особи, у тому числі: магістрів – 155, бакалаврів – 1763. На сьогодні академія - багатопрофільний комплекс, що здійснює наукову, навчальну, методичну, спортивну і виховну роботу в Харківському регіоні та виконує функцію науково-методичного центру для сприяння розвитку олімпійського і професійного спорту Слобожанщини.

 – Кілька слів про спортивно-масову та спортивно-оздоровчу роботу вузу, будь ласка.

 – В академії навчаються студенти, які займаються більш ніж 60 видами спорту. Пріоритетними для академії є види спорту, в яких спортсмени беруть участь в Олімпійських іграх та Всесвітніх універсіадах. ХДАФК активно підтримує розвиток інваспорту в Україні, показником цього є медалі, здобуті студентами академії на Паралімпійських та Дефлімпійських іграх. На чемпіонатах, кубках, першостях світу та Європи студенти ХДАФК щорічно здобувають велику кількість медалей.

Студенти академії впродовж більш ніж 35 років існування академії брали участь та завойовували медалі на усіх найпрестижніших змаганнях світу: У 2016 році у щорічних обласних змаганнях «Спорт протягом життя» серед студентів ВНЗ III-IV р.а. Харківської області ХДАФК посіла 1 місце у загальнокомандному заліку серед 28 ВНЗ, виставивши 51 команду з 37 видів програми та завоювавши 14 перших, 11 других та 3 треті місця.

Студенти академії щорічно беруть участь у десятках всеукраїнських та обласних змагань, де здобувають сотні медалей різного ґатунку. Студенти та викладачі академії беруть активну участь як організатори, учасники та волонтери у всіх наймасштабніших спортивно-масових заходах, що проводяться в Харкові (міжнародний марафони МТС, Велодень 2016, проект «Я зможу!», Фестиваль з бального танцю «Харківський вальс», ярмарки спорту «Харків – спортивна столиця», День Європи та багато інших), та забезпечують суддівство змагань різного рівня.

В академії регулярно проводяться зустрічі з видатними спортсменами сучасності та минулих років, ветеранами спорту, провідними тренерами та фахівцями. Викладачі та співробітники академії активно співпрацюють із засобами масової інформації та пропагують здоровий спосіб життя, заняття спортом та фізичною культурою, інформація про успіхи студентів-спортсменів академії розміщуються в мережі Інтернет.

 – Отож, спорт у Вашому житті, Олександре Юрійовичу, це….

– Спорт у моєму житті – це все! Вся моя родина постійно веде активний спосіб життя. Фізична культура і спорт для всіх нас це і відпочинок, і єдність, і гарний настрій, і особистий приклад для доньки і сина! Моя робота пов’язана з тим, що багато часу доводиться проводити сидячи. Тож кожну вільну хвилину я намагаюся проводити активно і в русі. Сьогодні мені вдається 3-4 рази на тиждень пробігати майже по 20 кілометрів! Крім цього, у нас, в академії є тренажерний зал, де я займаюся фізичними вправами. Разом зі мною на заняття приходять і всі начальники відділів, декани факультетів, підтримувати свою форму. Навчальний заклад спортивний, тож і ми всі маємо відповідати нашому статусу і власним прикладом показувати студентам яким треба бути. Отож, я з впевненістю відповідаю, що спорт – це моє життя!

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

ТЕТЯНА ЯКОВЛЄВА: «ХАЙ ДОБРО НАС УСІХ ЄДНАЄ»

Тетяна Яковлєва – голова правління Козятинського районного громадського товариства батьків інвалідів «ДОМ» (добро, опора, милосердя), що на Вінниччині.

 – А знаєте, – починає розмову Тетяна Яковлєва, – яке з найулюбленіших моїх свят? І сама ж відповідає: 17 лютого — День спонтанного прояву доброти. Це свято має досить нетривалу історію. Його поява пов'язана з ініціативою міжнародних благодійних організацій, які вирішили об'єднати під гаслами доброти всіх людей планети — незалежно від їх громадянства, віросповідання та національної приналежності.

Святкування Дня спонтанного вияву доброти в Україні поки проводиться практично непомітно, оскільки про нього мало хто знає. Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. А справжня доброта не повинна чекати похвали або подяки. Головна нагорода за доброту людини — радість інших людей. Так ось, про це свято я сама дізналася кілька років тому від Світлани Винограденко, голови правління МГО «МОЗІРОН». І тепер щороку у цей день вітаю тих, хто на це заслуговує. Це привід згадати про справжні цінності нашого життя і про те, що доброта здатна зцілити від душевних мук і недуг кожного, хто її виявляє. А проявляти добрі наміри у всіх своїх діях повинна старатися кожна людина. Відколи познайомилася зі Світланою Винограденко ( а це було за часів, коли працювала ще у центрі матері й дитини). Світлана вразила своєю прихильністю, добротою і точністю, а не просто обіцянками.

Сьогодні Тетяна Володимирівна тішиться з того, що має чудове приміщення у центрі дитячої творчості. Вона уточнює про зручності – вхід без сходинок! А це важливо для візочників.

 – В нашій організації 39 сімей, – розповідає Тетяна Володимирівна. У сім’ях є навіть по двоє дітей з інвалідністю. З цими дітьми потрібно постійно працювати, підтримувати, допомагати. Наші волонтери організували для дітей з обмеженими можливостями 6 гуртків.

 Тетяна Яковлєва розповідає як важко доводиться нині інвалідам, їхнім сім’ям, без допомоги й підтримки – ніяк. Та вона переконана, що добрих людей все ж більше. Вона знає точно – добро переможе.

 – Бо, коли є такі люди як Світлана Винограденко, жити легко й проблеми самі по собі стираються, – переконана Тетяна Володимирівна. – Якось після нашого знайомства минув певний час і раптом Світлана сама зателефонувала до нас, поцікавилася як і чим живемо. А вже така проста доброта радує. Іноді й слово лікує. Хоча, пригадую, як відбулося наше перше знайомство…

 Тетяна Яковлєва вже без усякої надії телефонувала до Києва в міжнародну громадську організацію «МОЗИРОН» й плачучи розповідала про свою проблему: треба було вирвати зуба дитині з інвалідністю. На місці це зробити відмовлялися. Дитина досить проблемна. Та не везти ж її до столиці? Хіба могла подумати, що вже за кілька днів це вже була не проблема. Трохи пізніше громадська організація «МОЗИРОН» передала масажний стіл для потреб організації.

А скільки радості було у Козятині коли отримали такі необхідні інструменти для майстерні декоративно-прикладної творчості. Тепер керівник, майстер по художній обробці деревини Валерій Герасимчук і члени майстерні матимуть можливості для творчості й безмеж фантазій. Нещодавно вони розробили й виготовили кишенькові іконки для бійців АТО, виготовляли прекрасні іграшки на ялинку, до дня святого Валентина. Чудово працює майстерня «Солоні дива», де народжуються вироби з солоного тіста.

Завдячуючи активістам, волонтерам, люди з обмеженими можливостями мають можливість займатися улюбленою справою, мандрують Україною, збираються у музеї, ходять до лісу.

 – Головне, що до нашого товариства тепер двері навстіж, - радіє Тетяна Яковлєва. – А це дуже важливо: рухатися, спілкуватися, не замкнутися наодинці зі своїми проблемами. Головне, як каже Світлана Винограденко: «Умій роздати доброту!» тепер це є і нашим гаслом.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

Прыг: 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10
Скок: 10 20 30 40 50 60 70

TRANSLATE

сентябрь, 2017

пн вт ср чт пт сб вс
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  

Всякие наглядности: