Размер шрифта:

ПОМІТНІ ЗДОБУТКИ МАЛЕНЬКОЇ ШКОЛИ

ПОМІТНІ ЗДОБУТКИ МАЛЕНЬКОЇ ШКОЛИ

Село Пільна. Люди здебільшого пораються на городах. 

Кущі мирту звичайного обступили Пільнянський навчально-виховний комбінат, що у Вовчанському районі на Харківщині.  Всюди квіти: на клумбах, підвіконнях. Дихається тут справді легко.

Школа готова зустріти своїх вихованців і вчителів.
Людмила Олексіївна Медяник, директор школи проводить нас коридорами, показує класи, ділиться роздумами.
Світлані Винограденко, голові Міжнародної громадської організації «МОЗИРОН» імпонує те, що тут у пошані духовні скарби, питання історії й екології, спорт. Світлана Володимирівна уважно слухає чим живе сьогодні школа, віддалена від цивілізації. У блокнот лягають рядки найнеобхідніших потреб. З директором школи підписується угода про співпрацю.
Людмила Олексіївна радіє столичним гостям, які просто так, з добрими намірами навідалися до школи. Іноді сюди приїздять кандидати у депутати, а потім надовго настає велика  перерва, обіцянки губляться по дорозі.
Людмила Медяник у  школі працює тринадцятий рік. Приїхала сюди молоденькою вчителькою математики після закінчення Харківського педагогічного інституту імені Григорія Сковороди. У дівках не засиділась – вийшла заміж. Разом з чоловіком має двох чудових дітей. 
 
 
 – Коли попередня директор школи Анна Іванівна Рибалка пішла на заслужений відпочинок, мене призначили директором, розповідає Людмила Олексіївна.  –  До слова, сьогодні  в Анни Іванівни день народження!  Частенько телефоную до неї, навідуюсь, дослуховуюсь до порад і настанов. Для всіх нас, педагогів вона була й залишається мамою, наставницею, порадницею. 
Людмила Олексіївна турбується, щоб школа була на слуху, аби про неї говорили лише приємні речі, щоб дітки з гордістю називали тих, хто їх навчав.
 – Моя Софійка цього року третьокласниця,  –  розповідає Людмила Олексіївна. – Цей клас у нашій школі найбільший – 9 учнів! І радісно, і трохи сумно звучать ці слова. На жаль, молодь їде з села. Як би ми їм не говорили про любов до рідної землі, малої батьківщини, крім того треба ще щось і робити, аби випускники знаходили собі тут призначення.
 Цього року першокласників у школі не буде. Дітей такого віку лише трійко, а це індивідуальна форма навчання. Педагоги порадилися з батьками й прийшли до висновку, що дітки попрацюють в дошкільному підрозділі, а наступного року вже буде повноцінний перший клас – семеро учнів! Не прозвучить у цьому навчальному році дзвоник і для випускників. Пустуватиме й класна кімната  з написом «6 клас». Всього у школі 50 учнів.
Приємно радує, що учні цієї маленької школи здобувають перемоги у різних конкурсах й олімпіадах. Ось і цього року випускниця Люба Павловська  стала переможницею Всеукраїнського конкурсу «До чистих джерел». Люба писала роботу про річку Пільна під керівництвом вчительки біології й географії Валентини Федорівни Костюченко. А Софійка Медяник стала переможницею у виставці-конкурсі  регіонального рівня дитячого малюнка «Я хочу жити в якісному світі». Багато перемог на рахунку шкільного танцювального колективу.
Для учнів у школі створюють всі умови, аби вони не мали комплексів, що живуть далеко від цивілізації, чогось не знають чи не бачать. Для них – комп’ютерний клас, спортивна зала, бібліотека. Частенько педагоги й батьки влаштовують подорожі до Харкова та інших міст, щоб відвідати музей, виставку чи просто походити у парку.
–  Головне – любити дітей, говорить на прощання Людмила Олексіївна Медяник. Вірю, що вони справді будуть гідними громадянами своєї країни. Тільки б у мирній Україні. 
Віримо й ми, коли є такі добрі вчителі й наставники.
 
Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

сентябрь, 2015

пн вт ср чт пт сб вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30        

Всякие наглядности: