Размер шрифта:

СИЛЬНЕ СЛОВО МОЛИТВИ

Літні запилені дороги водять нас Вовчанським районом, що на Харківщині. Цей район особливо дорогий моїй супутниці Світлані Винограденко, голові Міжнародної громадської організації «МОЗИРОН».
Свого часу Світлана народилася в селі з поетичною назвою Білий Колодязь.  Її тут не просто упізнають, її радо зустрічають, бо знають, що Світлана без подарунків і добрих вістей не приїздить. 

Так було і того дня, коли ми завітали в Шестирівку.
…Хати губилися в грушевих та яблуневих садках. Деякі низенько припадали до землі. На всю вулицю – п’ять будиночків у яких вирує життя, а увечері світяться вікна. Серед них і будиночок отця Рустика.
Три роки тому Отець Рустик з матушкою Єленою, дітками: Романом, Марійкою та Дашою оселилися  саме тут. 
Марійка й Роман – перші мамині помічники – швиденько допомагають накривати на стіл. Для дорогих столичних гостей – смачнючий борщ з квасолею ( в Успенський піст) з часником, картопля з власного городу. 
За обідом отець Рустик розповідає як познайомився з матушкою і при всьому приходить до висновку, що всюди до нього приходив Всевишній. Руслан ( у миру) вчився з Оленою в одному технікумі: він на лісівника, вона – на бухгалтера. Згодом познайомилися й одружилися.  До церкви ходили хіба похрестити дітей. 
Кардинально їхнє життя змінилося після народження третьої дитини. Коли хрестили Даринку, уважно слухали батюшку, який закликав частіше заходити до церкви, а не лише у великі свята. Згодом, коли до церкви привезли мощі святих і він приклався до них, відчув світ інакшим. Якось у родині вирішили, що треба купити машину, але жоден банк не давав кредиту. Пішли у церкву за благословенням. Переконалися, що молитва сильна, коли мало не через тиждень отримали пропозиції на кредит одразу від двох банків. Тоді й вирішили разом з дружиною частіше навідуватися до церкви, дослухатися до слова Господнього. Вибір стати священиком був остаточним. 
Після смачного обіду їдемо до церкви в село Пільна, в якій служить отець Рустик. По дорозі невгамовна Марійка розповідає, що саме сюди (за вісім кілометрів) їй доведеться добиратися до школи.
Церква в селі, чи не найстаріша на всю область, має свою історію. Селяни вже зневірились, що її хтось підніме, відродить, що знову прочиняться двері храму й сюди зайдуть селяни не тільки, щоб освятити паску, вербу чи мак, а й охрестити дитину, просто помолитися…
За три роки у Свято-Петропавлівському храмі с. Пільна відбулися помітні зрушення. Сюди вже точно не заросте травою доріжка. 
Благодійниця Світлана Винограденко передає до храму ікони, кошти на дрова, православну літературу, цукерки… Отець Рустик від хвилювання змахує сльозу, просить написати імена за чиє здоров’я  тут  будуть молитися…
Отець Рустик благословляє нас в дорогу.
– Добрі діяння можуть бути маленькими, великими, можуть проявлятися у кожному доброму слові, у наших помислах –   говорить Світлана Винограденко і йде далі. Йде робити добро.
 
Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

сентябрь, 2015

пн вт ср чт пт сб вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30        

Всякие наглядности: