Размер шрифта:

РУХАТИСЬ ДАЛІ – ВПЕРЕД!

РУХАТИСЬ ДАЛІ – ВПЕРЕД!

 

Юля Кучер – волонтер Козятинського районного громадського товариства батьків інвалідів «ДОМ» приїхала до Києва на свято «Серце, зігріте любов’ю» на запрошення Світлани Винограденко, голови міжнародної громадської організації «МОЗИРОН». 

 – Дружба нашої організації з громадською організацією «МОЗИРОН» триває вже давно, - розповідає Юля. Я ж зі Світланою Винограденко познайомилася не так давно й розчинилася у її добрій душі, у її милосерді. Жодного слова вона не вимовляє, як кажуть «на вітер». Всі її слова – діло. 
 
 Юля раділа кожному виступу: аплодувала, співчувала. Але тоді, коли її запросили на сцену для вручення подарунків від громадської організації «МОЗИРОН» мало не розплакалася.
 –  Це – неймовірно! Вже те, що я приїхала до столиці, було для мене приємною несподіванкою. Та добрі серця – безмежні. Наша організація навіть і мріяти не могла про такі дива, - говорила мені Юля після концерту. 
Юля Кучер розповідає, що зовсім недавно прийшла до Козятинського районного громадського товариства батьків інвалідів «ДОМ» (доброта, опора, милосердя). Говорить про те, що все частіше на її шляху трапляється більше добрих, щирих і щедрих людей.
 –  Людська доброта не має кордонів, - переконує мене Юля. Ви неодмінно познайомтеся з головою нашого товариства Тетяною Володимирівною Яковлєвою й самі у тому переконаєтеся. В нашій організації 39 сімей.  У сім’ях є навіть по двоє дітей інвалідів. З цими дітьми потрібно постійно працювати, підтримувати, допомагати. Наші волонтери організували для дітей з обмеженими можливостями 6 гуртків.
 Тетяна Яковлєва розповідає як важко доводиться нині інвалідам, їхнім сім’ям, без допомоги й підтримки – ніяк. Та Тетяна Володимирівна переконана, що добрих людей все ж більше. Вона знає точно – добро переможе.
 – Бо, коли є такі люди як Світлана Винограденко, жити легко й проблеми самі по собі стираються, - переконана Тетяна Володимирівна.- Якось після нашого знайомства минув певний час і раптом Світлана сама зателефонувала до нас, поцікавилася як і чим живемо. А вже така проста доброта радує. Іноді й слово лікує. Хоча, пригадую, як відбулося наше перше знайомство…
 Тетяна Яковлєва вже без усякої надії телефонувала до Києва в громадську організацію «МОЗИРОН» й плачучи розповідала про свою проблему: треба було вирвати зуба дитині-інваліду. На місці це зробити відмовлялися.  Дитина досить проблемна. Та не везти ж дитину до столиці? Хіба могла подумати, що вже за кілька днів це вже була не проблема. Трохи пізніше громадська організація «МОЗИРОН» передала  масажний стіл для потреб організації.
А скільки радості зараз у Козятині – адже отримали такі необхідні інструменти для майстерні декоративно-прикладної творчості. Тепер керівник Валерій Герасимчук і члени майстерні матимуть можливості для творчості й безмеж фантазій. Нещодавно вони розробили й виготовили кишенькові іконки для бійців АТО. Чудово працює майстерня «Солоні дива», де народжуються вироби з солоного тіста.
Нині Козятинське районне громадське товариство батьків інвалідів «ДОМ» знайшло своє місце у Будинку творчості. Завдячуючи активістам, волонтерам, люди з обмеженими можливостями мають можливість займатися улюбленою справою, мандрують Україною, ходять до лісу.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Фото авторки

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

октябрь, 2015

пн вт ср чт пт сб вс
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Всякие наглядности: