Размер шрифта:

Зірковий час Олени Яловик

Зірковий час Олени Яловик

 

 

 Зірковий час Олени Яловик

Олена, мов легка музика з осяйною усмішкою на обличчі прийшла на зустріч в офіс Міжнародного благодійного фонду «МОЗИРОН».
Складалося враження, що ми знайомі давно. Дивлячись на Олену, так і хочеться заспівати «Грай, музико моя» чи завести «Вертайся додому»…
– Все моє життя пов’язане з музикою, – розповідає Олена. –В родині співали від діда-прадіда… Родом я з Луганщини. Свідоме життя прожила в Лисичанську, ніколи не розлучалася з піснею.
Та й справді, жила собі Олена, працювала в дитячому садочку, частенько, як солістка, виступала на сценах рідного Лисичанська. Її ім’я вже добре знали на Луганщині. Брала участь у пісенних конкурсах і фестивалях.
Та раптом у її житті стався переворот. Якось донька Людмила побачила на телебаченні оголошення, що проводиться кастинг в проект «Народна зірка». То був 2010-й рік. Хоч і рвалася її душа взяти участь у конкурсі, проте погодні умови: сніг, ожеледиця – стали на заваді. Та й тут донька переконливо сказала: «А завтра снігу може й не буде, розтане». Так і сталося. Під закриття прийому учасників, лише добралися на прослуховування в Донецьк. Саме перед ними зачинили двері. Та долею випадку молодий працівник, махнувши рукою, сказав: « Проходьте! Хай щастить!»
І вона заспівала. Просто, розчинилася у пісні. Бо саме про це вона жила у мріях – дійти до Великої сцени. А ще – вона вірила, що мрії здійснюються.
Судді із 110 учасників вибрали – 30! То була перша сходинка до перемоги. Так і дійшла до фіналу. Вона ніколи не забуде, як поріг квартири переступив сам Пєтя Чорний, як потім, пізніше співали разом на сцені!
– Крім приємних спогадів – багато виснажливої роботи, – розповідає Олена. – Аби досягти успіху – треба обов’язково до того йти. Коли щось вдається, ніколи не полишати успіх на півдорозі. Щоб стати відомою, треба душу вкласти. Після шоу «Народна зірка» я зрозуміла, що саме цим і маю займатися у житті.
З Олено працювали педагоги по вокалу, стилісти… Це також додало сил для трампліну. Найбільша вдячність донечці Людмилі за постійну підтримку. Тепер вона знає точно: з якого б маленького містечка чи найвіддаленішого села ви не були – головне – талант і віра в перемогу.
Нещодавно Артур Железняк подарував їй пісню «Лети насквозь».
Сьогодні Олена Яловик працює в Києві, продовжує сольну програму, пише альбоми.


Рік тому в Українському домі познайомилася зі Світланою Винограденко, головою Міжнародного благодійного фонду «МОЗИРОН».
– Ми одразу порозумілися, – згадує Олена. Сьогодні як ніколи потрібно підтримувати добрі починання, гуртуватися. Як волонтер завжди рада співпрацювати, допомагати. Добро завжди множиться й повертається.
Олена час від часу навідується в рідний Лисичанськ, радіє, що він сьогодні український. Зі слізьми на очах пригадує як одного дня вимела осколки з квартири й побиті шибки… І все ж – рідні стіни…
А ще вона любить мандри. Любить дарувати пісні й знайомитися зі слухачами в усіх куточках України й поза її межами. В її репертуарі звучать пісні кращих композиторів України. Її концертна програма насичена позитивом. За творчі досягнення й благодійну діяльність Олена Яловик нагороджена Міжнародним орденом Святого Станіслава.
…Коли маю можливість, слухаю пісні у виконанні Олени Яловик «Стожари», «Доля-доленька», «Грай, музико моя». Це додає настрою і впевненості, віри й надії.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
Фото авторки

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

декабрь, 2015

пн вт ср чт пт сб вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Всякие наглядности: