Размер шрифта:

РЕЦЕПТ ЖИТТЯ – ОПТИМІЗМ!

РЕЦЕПТ ЖИТТЯ – ОПТИМІЗМ!

Знайомтесь – Світлана В’ячеславівна Ткаченко, директор Білоколодязького навчально-виховного комплексу, що на Харківщині.

Перше знайомство відбулося завдяки Світлані Винограденко, голові Міжнародної громадської організації «МОЗИРОН».  Власне, обидві Світлани свого часу навчалися у цій же школі.
 
Наша школа була велика й потужна, - згадує Світлана Винограденко. – На жаль, з роками селище все більше залишає молодь, роботи для всіх не вистачає. Але ж так хочеться зберегти й утримати молодь на селі. І я вірю, що настане час процвітання. Ось ви поговоріть з директором навчально-виховного комплексу Світланою Ткаченко.
Світлану В’ячеславівну Ткаченко директором школи призначили з початку навчального року. До того п'ятнадцять років вона працювала заступником директора з виховної роботи.
Привітний і впевнений голос у трубці:
 – Я тут в усіх на виду. Тут народилася й виросла. Вчилася у цій же школі. Все, як кажуть йшло за графіком: закінчити школу, вступити до вузу, вийти заміж… До речі, завдань додавалося, тому що, потрібно було навчання продовжувати на заочній формі навчання. Але ж інша перевага в тому, що лишилася працювати у рідних шкільних стінах…Щоправда, двічі, коли народжувала синів, робила перерви і то незначні. 
Її рідне село і справді, мов на долоні. Вона добре знає учнів і їхніх батьків. Бо й як інакше у селі? З кожним потрібно знайти спільну мову, порозумітися. І їй це вдається. Третій рік школа  виступає як навчально-виховний комплекс. На жаль, дитячого садка тут немає, отож, доводиться організовувати батьків, щоб діток готувати до школи. Тобто, за два роки до школи, дітки щодня приходять сюди всього лише на кілька годин. Їх вчать як поводити себе в школі, розповідають  правила     поведінки, водять на прогулянки й екскурсії.   Дітки мають свою класну кімнату.
 – У нас непоганий спортивний зал,  –  розповідає Світлана В’ячеславівна. – Але то все розраховано на дітей старшого віку, а ось для малечі потрібно багато спортивного реквізиту. Трохи  допомагають батьки. Але б ми хотіли, щоб наші дітки мали і шведську стінку, і мати… Ми з надією сподіваємося й віримо, що дещо вдасться зробити для нас нашій випускниці Світлані Винограденко з її волонтерами. Ми віримо в її впевненість, наполегливість і завзятість.
Світлана В’ячеславівна на правильному шляху. Вона хоче бачити майбутні підростаючі покоління не лише вихованими, а й здоровими. На жаль, у неї нелегкий час. У школі треба міняти вікна, робити капітальний ремонт даху.
 – У нашому селищі – школа і клуб – це два культурні й інформаційні центри – розповідає Світлана В’ячеславівна. Жителі селища завжди чекають свят, які дарують їм наші маленькі й талановиті артисти. У нашій школі багато гуртків: танцювальний, народних танців, спортивні. Хотілося зробити все й одразу, але краще будемо йти впевненими кроками послідовно.
…У Білоколодязькому навчально-виховному комбінаті працюють ще дві вчительки, які навчали Світлану В’ячеславівну. Одна з них – математик, - завжди наголошувала своїй учениці, що на першому місці має бути сім’я, а вже потім – робота. Поки їй вдається це поєднувати, хоч і більше часу, звісно, проводить на роботі. Насамкінець я запитала педагога від Бога, що ж тримає її у такий нелегкий час вистояти …
 – Не зупинятися, не стояти на місці, а йти вперед. В усьому, що робиш, шукати оптимізм!
 –  Ви, мабуть, Водолій жартома мовила я.
 – Саме так, - почула відповідь – мій день народження 5 лютого!А ми, Водолії такі. Впевнено йдемо до мети!
Хочеться вірити, що в учнів і вихованців Білоколодязького навчально-виховного комбінату будуть всі можливості для успішного навчання, виховання й фізичної підготовки.  
Людмила ЧЕЧЕЛЬ  
 

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

февраль, 2016

пн вт ср чт пт сб вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29            

Всякие наглядности: