Размер шрифта:

СПОРТ – ОСНОВА МОГО ЖИТТЯ. СПОРТ – ЦЕ ЛЮБОВ І ДРУЖБА

СПОРТ – ОСНОВА МОГО ЖИТТЯ. СПОРТ – ЦЕ ЛЮБОВ І ДРУЖБА

ВАСИЛЬ ЗАКРЕВСЬКИЙ: «СПОРТ – ОСНОВА МОГО ЖИТТЯ. СПОРТ – ЦЕ ЛЮБОВ І ДРУЖБА»

–  А знаєте, сліпота – не вирок, а лише інший спосіб життя,  –  розповідає мені Світлана Винограденко, голова Міжнародної громадської організації «МОЗІРОН».  –   Світ уже встиг переконатися у слушності цих слів на прикладі багатьох відомих незрячих людей, одним із яких є Василь Закревський.
До речі, Василь наш волонтер. Досить часто цей юнак приходить на допомогу багатьом  зрячим. Він Майстер спорту України міжнародного класу з паратриатлону, людина,  що вже не перший рік гідно представляє Україну на чемпіонатах світу та Європи.

Василь Закревський – мешканець міста Бровари. В дитинстві втратив зір. Ця трагедія повністю змінила його життя. А тепер на хвильку заплющіть очі й уявіть, що так вам доведеться жити… Це невимовно страшно. І тільки дуже сильні та морально стійкі люди можуть витримати таке. Василь не тільки витримав, але й довів  усьому світу, що може бути не тільки такий, як всі, але і набагато кращий.

 

–Волонтер – для мене – це слово допомоги, - розповідає мені Василь. Я щоденно відчуваю це на собі, цю потребу пересуватися вулицями й спілкуватися.  Коли ще вчився в школі, мене навчили бачити й відчувати серцем. А ще на моєму шляху трапилася Світлана Винограденко. Вона запропонувала мені участь в акціях. Для мене все було новим і несподіваним. Коли з її рук отримував нагороду – відчув неймовірне тепло і доброту. До сьогодні живу спогадами, коли ми поїхали в Рівненську область в санаторій до дітей, хворих на туберкульоз. Дуже хвилювався, чи буду там корисним. Та зі Світланою завжди легко й надійно. Є в мене найпотаємніша мрія: аби всі були здорові. І я також. Ця мрія тримає мене, аби досягати перемог. Ось тому я волонтер при Міжнародній громадській організації «МОЗІРОН». Радію, коли й моя допомога, порада стає у нагоді.

 

Ще в 2011 році Василь Закревський почав займатися легкою атлетикою, і майже відразу тренер помітив, що у цього хлопця є великий потенціал для досягнення найвищих висот у спорті. Потрібно лише було Василю докласти до цього зусиль, і він своїм шансом скористався. Ще до цього він займався плаванням. І якщо поєднати це з новим захопленням Василя, то такий вид спорту, як триатлон  найбільше для нього підходив би. Триатлон   включає в себе три види спортивних змагань: плавання, велогонку і біг по шосе.

Люди, які мають вади зору, триатлоном займаються разом з гайдами.  Гайд – це людина, яка супроводжує спортсмена від старту до фінішу. Тобто, це повинна бути теж фізично розвинена людина, яка є очима спортсмена. Гайд Василя Закревського – Роман Король.  Дуже важко назвати його просто гайдом, адже Роман і Василь є найкращими друзями, які майже весь час проводять разом.

Крім спорту, Василь займається масажем, організовує благодійні заходи та допомагає незрячим людям віднайти себе у спорті. Не зважаючи на все це, Василь не любить говорити про себе, як про непересічну та відому на весь світ особу.

У розмові щирий і відвертий.

- Розумію, що певні обставини Вас привели до спорту? Одразу все вдавалося?

  - З 2002 року, після закінчення школи почав займатися плаванням. Але то було не професійно. Просто так, для себе. Того ж року вперше виступив у Запоріжжі на змаганнях. До речі, зайняв призове -  друге місце. Після цього змагання стали для мене буденністю. А згодом  хобі переросло у професійний спорт.

- Колись думали, що станете чемпіоном?

  - Думок таких не було. Хоча…Лише  ставив собі певне завдання і знав, що обов’язково його виконаю. Мріяв про виступи. Завжди сподівався на перемоги.

- Кому завдячуєте насамперед? Які маєте побажання?

  - Анжелі Станіславівні Стельмах. Завдячую їй всіма своїми досягненнями. А побажання людям, які втратили зір і почали відчувати себе обмежено, - ніколи не зациклюйтеся, а йдіть лише вперед! Розвивайтеся! Ні в якому разі не сидіть вдома. Навіть можете звертатися до мене за рекомендаціями.

 – Поруч з Вами завжди була мама?

 – Так. Про маму – це окремо. Уявіть собі, коли втратив зір, друзі, які були, вмить кудись поділися... Поруч була лише мама. Мама водила до школи. Коли вчився в училищі, день у день висиділа під дверима. Потім був університет «Україна»…Вона завжди поруч.

 – Чим займаєтесь на дозвіллі?

 – Багато читаю. Зараз є така можливість. Треба йти вперед і розвиватися.  Багато в чому завдячую Світлані Винограденко, яка своєчасно трапилася на моєму шляху.

Василь Закревський.  Такий звичайний і сильний. Сьогодні він бігає не лише краще свого зрячого тренера, а й краще всіх паратреатлоністів світу.

Василь Закревський готовий за будь-якої хвилини прийти на допомогу зрячим. Його сили й волі вистачить на всіх. Адже сильним і добрим може бути кожен.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Добавить в закладки и поделиться:

Комментарии к этой заметке больше не принимаются.


TRANSLATE

март, 2016

пн вт ср чт пт сб вс
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31      

Всякие наглядности: