Размер шрифта:

Тетяна ПІАСТРО: «ЖИТТЯ, МОВ МУЗИКА»

Тетяна ПІАСТРО: «ЖИТТЯ, МОВ МУЗИКА»

Тетяна ПІАСТРО: «ЖИТТЯ, МОВ МУЗИКА»

Таня народилася в Криму. Її дитинство наповнене кримським повітрям, простором, легкістю. Тепер Крим лише у добрих спогадах. Там залишились кипарисів горді піраміди й таємниці Генуезької фортеці… Віднині, упродовж її життя, лишається любов до музики, чоловіка і трьох талановитих, обдарованих дітей.

 Спочатку про Тетяну Піастро захоплено розповідала Світлана Винограденко, кандидат психологічних наук, співзасновниця МГО «МОЗІРОН», мама чотирьох дітей, на сьогодні двох школярок. Світлана завжди принагідно захоплено розповідала про школу, в якій навчаються її донечки й середня донька Тетяни Піастро. Школа не звичайна, а спеціалізована загальноосвітня І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу № 302 м. Києва. Світлана з радістю і гордістю розповідає про перемоги в музичних конкурсах Насті Піастро. А що вже говорити про талант старшої – Олександри. Дівчинка настільки любить музику, що поєднувала навчання у вищому училищі ім. Р Глієра й паралельно середній школі… І вся заслуга від любові й виховання батьків. Таких активних і небайдужих батьків на сьогодні не так і багато.

–Тетяну Піастро обрали головою батьківського комітету школи, – розповідає Світлана Винограденко. – Їй не байдуже, що відбувається в школі, чим живуть діти.

…Тетяна родом з Керчі. Там народилася, зростала, вчилася в школі. Саме там і долю свою зустріла – чоловіка-киянина, який практично всі канікули проводив у бабусі в селі. Саме там народилися і дві їхні донечки Олександра і Настя. А ось син вже народився в Києві. Таня до останнього не могла повірити, що доведеться залишити рідні місця й переїхати до столиці. Вона вірить, що прийде час і Крим повернеться до складу України. Особливо болить її душа у ці дні, коли доречно навідатися до могил і пом’янути рідних… Та життя диктує свої умови. Їй зараз немає коли вгору глянути. Відтоді, як обрали головою батьківського комітету школи, мало не ночує там. Вдома вже жартома кажуть, що куплять їй палатку й поставлять біля школи. Але ж вона не може інакше. Їй до всього є діло. Як можна, наприклад, бачити як щодня понад тисяча школярів заходять до школи, обходячи аварійні сходи? Тримає це питання на контролі. Бентежить її й таких же відповідальних батьків, давно занедбана теплиця у дворі школи. Вона, на жаль, поряд зі спортивним майданчиком, навіть не відмежована ніякою сіткою. А раптом м’яч потрапить туди? Дітям загрожує небезпека.

Тетяна Піастро не стоїть й осторонь навчального процесу. Їй не байдужа шкільна програма, яка не зовсім на сьогодні стабільна й дохідлива для учня. Відповідальна мама завжди знає, що відбувається в школі.

Зі старшою донькою вони вчасно знайшли цю школу і вдячні долі. «Головне – відповідально ставитися до навчання, – переконана Тетяна Піастро. – І було б бажання вчитися, а вчителі в нашій школі завжди йдуть назустріч». Обидві доньки – музиканти. Олександра успішно навчається у вищому музичному училищі ім. Р. Глієра, працює в школі мистецтв №4. В цій же школі навчається й молодша сестричка Настя. Наймолодший Нікіта має 2, 5 роки, схоже теж буде музикантом. Не поступається у навчанні і мама. Таня – студентка Уманського педагогічного інституту. Її фах – вчитель трудового навчання. Чому обрала саме цей вуз? «Все дуже просто, – ділиться Тетяна Піастро, – там ввічливо й приємно говорили при прийомі документів.»

Дивуюся: як така маленька й тендітна жінка, мама трьох дітей так багато встигає. Наприклад, зранку завезти на конкурсну програму середню доньку, пізніше провести батьківські збори, а увечері сісти в потяг і повезти доньку хоча б на пару днів у Кам’янець-Подільський, куди помандрували однокласники. А вже з потяга – знову конкурсна програма багатодітних родин в райдержадміністрації …

Тетяна вважає, що її донькам пощастило з класним керівником. Так сталося, що і в старшої донечки Олександри і в Насті класний керівник – Світлана Михайлівна Ільяш, вчителька трудового навчання. І чого тільки не вміють її учні. Не тільки шити, в'язати, плести з бісеру, вишивати стрічками, а й, наприклад, багато хто захопився зовсім новими видами мистецтва – кінусайга, топарій. Ось тільки, як завжди, виникають проблеми з матеріалами: все не просто, й не дешево. Але й тут на допомогу приходить батьківський комітет з батьками-однодумцями. «Якщо раптом доводиться зайти до магазину зі Світланою Винограденко, – розповідає Тетяна, бачу як вона швидко орієнтується. Наприклад, можна придбати рамочки для робіт чи нитки за вигідною ціною. Світлана багато допомагає школі. Робить це непомітно і вчасно». Нещодавно вони разом шукали тканину для виготовлення виставкової роботи «Писанкове дерево». Тепер ця робота є окрасою шкільного вестибюлю.

Тетяна Піастро, хоче, щоб у школі для учня все було цікаво. А ще вона з тих, хто не змовчить, помітивши несправедливість. На кожне запитання має отримати конкретну відповідь. З батьками має контакт. А спільними зусиллями можливо все змінити на краще.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

 

Добавить в закладки и поделиться:

Адрес заметки: http://blog.moziron.org/post_1492171287.html

Комментарии
Комментарии
Ваш комментарий к статье:
Правила комментирования:



cod


  • Все поля формы обязательны для заполнения.

  • e-mail не публикуется.
  • Содержание комментариев, оставленных на опубликованные материалы, является мнением лиц, их написавших, и не обязано совпадать с мнением Администратора, никоим образом не ответственного за выводы и умозаключения, могущие возникнуть при прочтении комментариев, а также любые версии их истолкования.

  • Однозначно не подлежат публикации комментарии:

  • - содержащие оскорбления любого вида (личного, религиозного, национального...);
  • - включающие неуместные теме поста ссылки, в том числе спамовые;
  • - нарушающие положения законодательства Украины и РФ.

  • Факт оформления Вами комментария является безоговорочным принятием этих условий.



TRANSLATE

апрель, 2017

пн вт ср чт пт сб вс
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Всякие наглядности: