Размер шрифта:

ПІСНЯ ОБ’ЄДНУЄ Й НАДИХАЄ

ПІСНЯ ОБ’ЄДНУЄ Й НАДИХАЄ

 

 

В останній день вересня у товаристві «Знання» України стартував новий проект – розпочало роботу комунікативне кафе. На першому засіданні відбулася зустріч-дискусія «Пісня об’єднала нас».На зустріч прийшли: ініціаторка створення Музею української пісні заслужена артистка України Руслана Лоцман, народна артистка України Валентина Ковальська, члени розмовного клубу «Українські посиденьки», представниці клубу «Співуча родина» лауреатки міжнародних і всеукраїнських конкурсів сестри Галина і Людмила Турчак.
Родзинкою заходу стали учасниці співочого клубу "Біляночка" Наталя Худікова, Інна Якушевська, Світлана Головньова. Вони приїхали до столиці
селища  Білий Колодязь, що на Харківщині, завдячуючи своїй землячці, громадській діячці Світлані Винограденко.

Всі учасниці народилися й виросли в рідному селищі. З дитинства співали. Співали для себе і рідних. Згодом зрозуміли, що потрібно підтримати у співі своїх мам і бабусь, аби пісня не вмерла, аби не зникли мелодії рідного краю.

Світлана Головньова працює на місцевому цукровому заводі. Співає з дитинства, а ось до гурту доєдналася лише півроку тому.

– Прийшла підтримати наших бабусь, - розповідає Світлана. – Мені подобаються веселі, життєрадісні й стверджуючі пісні. Вдома співаємо сучасних пісень  разом з одинадцятирічною  донечкою. Пісня для мене – це настрій, висловлювання своїх почуттів. Аби люди більше співали, вони були б добрішими, щедрішими. Про те, що приїду до Києва, навіть у сні не могла наміряти. Це все заслуга нашої чарівниці землячки Світлани Винограденко.

Світлана Винограденко вже багато років, як випурхнула з Білого Колодязя. Всього досягала своїм власним досвідом і клопіткою працею, аби жити й працювати в столиці. Сьогодні вона відома як міжнародний консультант з питань здоров’я, бізнесу, життєдіяльності людини, кандидат психологічних наук, громадська діячка. Світлана залюбки підтримує тих, у кого бачить іскру Божу. Вона готова підкласти руки, аби людина повірила й пішла своїм шляхом. В комунікативному кафе Світлана розповідає: «Щоп’ятниці я роблю посильні подарунки для тих, хто того потребує. Якось раніше я звернула увагу на чудову співачку, заслужену артистку України Руслану Лоцман. Вирішила ж неодмінно підтримати її у добрій справі – створенні Музею української пісні. Отож, викупила книги «Пісенний вінок» та інші  у видавництві «Криниця» і презентувала пісенному фонду під час зустрічі в комунікативному кафе товариства «Знання» України. А цієї п’ятниці вирішила зробити подарунок не тільки для дівчат-односельчан, а подумала й про те, щоб кияни й гості столиці послухали пісню й виконавців з села».

Інна Янушевська працює помічником вихователя в місцевому ліцеї. Також співає зі школи. «Зараз для мене пісня – це крик душі. Це подих, настрій. Люблю співати душевні пісні, особливо про маму, - розповідає Інна».

Наталя Худікова має чудову родину, двох дорослих донечок. Вона домогосподарка. Сама ж Наталя зізнається, що півтори доби не спала – з такою радістю зустріла звістку про візит до Києва. «Нас так надихнула Світлана Винограденко. Коли б ми мали можливість не тільки спілкуватися, фотографуватися, а й співати разом з народною артисткою України з тріо «Золоті ключі» Валентиною Ковальською, заслуженою артисткою України Русланою Лоцман. Ця поїздка нас надихнула, вселила віру, що українська пісня звучатиме від сходу до заходу, від півдня до півночі».

– Я зрозуміла, що це потрібно зробити, –  розповідає Світлана Винограденко. – Хочу, щоб люди, які ще не співають – долучалися до співу. Це важливо. Важливо, щоб пісня з хутора, з села долинала й до столиці. Люди в селі тяжко працюють, вирощуючи овочі й фрукти, пораючи господарство, а потім ще й долають кілометри, аби зібратися для співів. Зараз у гурті співає 23 чоловіки. Музею української пісні бути».

Молоді й симпатичні жінки мають багато домашньої роботи: попорати господарство, зібрати урожай на городі, доглянути дітей…І все ж знаходять час на співи. Бо пісня – звеселяє, окрилює, підносить, дає надію, що все у нас буде добре. Пісня об’єднує

нас.

Людмила ЧЕЧЕЛЬ

Фото авторки

Добавить в закладки и поделиться:

Адрес заметки: http://blog.moziron.org/post_1538830072.html

Комментарии
Комментарии
Ваш комментарий к статье:
Правила комментирования:



cod


  • Все поля формы обязательны для заполнения.

  • e-mail не публикуется.
  • Содержание комментариев, оставленных на опубликованные материалы, является мнением лиц, их написавших, и не обязано совпадать с мнением Администратора, никоим образом не ответственного за выводы и умозаключения, могущие возникнуть при прочтении комментариев, а также любые версии их истолкования.

  • Однозначно не подлежат публикации комментарии:

  • - содержащие оскорбления любого вида (личного, религиозного, национального...);
  • - включающие неуместные теме поста ссылки, в том числе спамовые;
  • - нарушающие положения законодательства Украины и РФ.

  • Факт оформления Вами комментария является безоговорочным принятием этих условий.



TRANSLATE

октябрь, 2018

пн вт ср чт пт сб вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

Всякие наглядности: